Думаючи про тебе цієї ночі, Волте Вітмене, я сходив бічними вулицями поміж деревами
болем голови замучений в місячному повню задивлений.
У голодному виснаженні й відшукуванні образів я ввійшов
до неоново-овочевого супермаркету, мріючи про твої, Волте Вітмене, довжелезні переліки!
О яка персиковість, які напівтіні! Цілі родини скуповують овочі пізнього вечора!
Проходи, забиті чоловіками! Жінки з авокадо, діти в помідорах! – а ти, Гарсія Лорка, що ти
там випорпуєш з-під кавунів?
І тебе я побачив, Волте Вітмене, бездітний самотній старий корчувальнику, як перебираєш
м’ясива у холодильнику, позиркуючи на пацанів з персоналу.
Я чув як ти кожного з них запитував: Хто вбив ці котлети? По чому банани? Це ти, мій Ангеле?
Я валандав туди і назад між діамантово-бляшанкових стелажів слідом за тобою,
крамничні детективи – як міг я собі уявити – за мною нюшили.
Ми удвох прямували відкритими коридорами у своїй осамотілій химерності,
надгризаючи артишоки, заволодіваючи всіма мороженими смаколиками
й ані разу не наблизившись до касирів.
Куди ми йдемо, Волте Вітмене? Усі двері зачиняться вже за годину.
Котрий зі шляхів означить нині твоя борода?
(Я торкаюсь твоєї книги, уявляю нашу одісею супермаркетом і відчуваю як це безглуздо).
Будемо йти всю ніч порожніми вулицями? Дерева примножать ряди тіней,
згаснуть світла в будинках, ми удвох будемо найсамотніші.
Будемо крокувати марячи про втрачену Америку любові, минаючи сині автомобілі на шосе,
рухаючись додому, до нашого безмовного притулку?
Ах, батьку, сивобородий, самотній старий вчителю мужності,
яку Америку ти побачив, щойно Харон багром відбився від задимлених берегів і ти
озирнувся з човна пропадаючи в чорних водах Лети?
(пер. Ю. Андруховича)
А тут графічний варіант цього вірша: http://www.signature-reads.com/2016/06/an-illustrated-guide-to-ginsbergs-delightful-poem-on-walt-whitman/
No comments:
Post a Comment